згорнути

 
фЕСТИВАЛЬ ''ЛІВИЙ БЕРЕГ'' – новий клуб мистецького життя Львова!

фЕСТИВАЛЬ ''ЛІВИЙ БЕРЕГ'' – новий клуб мистецького життя Львова!

Дорогі Брати й Сестри, друзі та колеги! Ми відкрили новий проект, в самому серці Львова – в підвалах Львівської Опери. Називається це все – Відкритий Міжнародний Фестиваль Сучасного Мистецтва "Лівий Берег"! www.blogs.pravda.com.ua

 

 

Проект присвячений сучасному мистецтву та його демаргіналізації в сучасному суспільстві. Одним словом за допомогою ресторанної технології підвищити знання відвідувачів у сучасному мистецтві: музиці, малярстві, відео та інш.

На стінах розміщений експозиційний простір, який буде використовуватись для змінних виставок, велика збірка доброї музики та найважливіше, що нарешті в місті нарешті з'явився музичний клуб європейського зразка, який маємо надію швидко стане осередком мистецького життя міста та найважливіше поширюватиме добре та корисне в маси! Саме тому це єдина кнайпа в світі, яка працює у формі щоденного неспинного та постійного фестивалю мистецтва, із своїми лауреатами, організаторми та в приманному бардаку :)

Отож запрошуємо до Львівської Опери underground та не пропустіть найближчі акції, адже стати свідком коли народжується нові проекти та ідеї можна тільки в затишному клубі.

ЛІВЕ СЛОВО

Красиве чи корисне



Місто й Село – два крила країни – красиве і корисне. Крім решти відмінностей, Місто різниться від Села наявністю Театру, що не несе жодної утилітарної функції – Театр не корисний, ба навіть шкідливий. Село живе за законами парафії, Місто ж цей суворий припис прагне подолати. Мистецтвом. Саме воно живить міську душу. Допоки городяни потребують мистецтва, доти Місто залишається собою. Як тільки художників, акторів та поетів забувають – Місто приречене. Воно одразу розвалюється на зліплені до купи села – Сихів, Рясне, Левандівку. І, ясна річ, село з назвою "Центр".

Допоки міські й обласні начальники переймаються виключно дерибаном бабла – доти

вони будуть головами колгоспів і сільрад. Доти Львів лишатиметься селом. Стиха наше місто перетворюється на відстійник зужитих ідей та тенденцій. Вільне мистецтво притлумилось народництвом й етнографізмом, котрі так і не полишили оаз кабінетної культури. Панівними ж культуртрегерами є власники контрабадного трафіку, котрі заполонили місто тотальним гуччі від версачі. Як уособленням Міста колись був Великий Театр, так уособленням нинішнього села став базар з відповідним ярмарковим саундом – шансоном. Цього ніхто й не насаджував – просто селянин завжди тягнеться до музики ярмарку. А який базар, така й пісня.

Геть від села

У минулім столітті Україні запропонували стрижневу концепцію "геть від москви". Цей програмний мінімум худо-бідно, але виконали. Лишилось поконати всеперемагаючий голос міського села. Колись його заглушали книгозбірні та університети. Окремо звучали театри, задаючи темп Місту.

Вітчизняне мистецтво досі перебуває у пікантній ситуації: з одного боку воно вимагає "розвитку", а з іншого – буксує, сидячи на ланцюгу уявлень про мистецтво "як воно має бути". А має воно бути неодмінно узгодженим з:

п) добропорядністю

е) патріотичністю

з) доцільністю видатків

д) і подобатись, неодмінно подобатись владі

Але наша влада досі не може чесно оголосити: що ж їй подобається. Вона просто цього не знає. Ніби подобається оголена натура, але ж це якось некультурно. Ніби у борделях більшість чиновників побувала, але си встидают. Ніби й полотна Ягоди та Костирка не лякають, але у кабінетах – стиль пізнього поплавського. Чому? Загадка.

Берег лівий, вільнодумний

Мистецтво – єдиний порятунок від "нікчемності багатих і бруду вбогих" – у Львові стрімко програє базару. Але програємо всі – втрачаємо місто.

Нам би щиро хотілося, аби на головах нашої публіки замість рогів зазеленіли паростки майбутнього вишневого дерева. Єдина протиотрута – мистецтво.

Тому ми й влаштували відкритий фестиваль саме в Опері, аби зі світу базару можна було втекти у Великий Театр, нехай через пивницю, через андеґрануд. Адже засинаючи навіть у найбільшому селі, хочеться прокинутися у маленькому, але Місті.

І нехай базари досі популярніші за театри, а південний для багатьох важливіший ніж Оперний, але все одно рантки молодь у вічнім адідасі призначає під Великим Театром. І знімки роблять на тлі Опери, тримаючись за руки. Це означає, що справу не програно. Й Опері довіку стояти на Полтві. На березі лівому, вільнодумному, мистецькому. Правий берег залишивши непомильному селу, лихварству та дефілядам.

Учасники Відкритого Фестивалю ЛІВИЙ БЕРЕГ

Найближча програма:

7 березня – джазовий вечір Дана Виницька, Марк Токар, Настя Прадун

13 березня – джазовий вечір МАРТИН ТВЕРДУН та Андрій Войтюк

14 березня – OPEN BLUES BAND (Олександр Балабан – гітара. Юрій Шаріфов – бас-гітара. Олександр Мельник – барабани)

25 березня – ПЕРКАЛАБА unplugged (гуцульська кухня та перфоменс).

 

Блог "Криївки"

   Памятник Мазоху у Львові. Відкриття навесні

Про москалів ;-)

Зустрілися Українець з американцем і в них зайшла розмова про гори. Американець говорить: - У нас такі гори, що як гукнеш то ехо 5 хвилин триває. Українець: - Ну то їдем подивимось. Вилізають на вершину та й американець кричить: - Hello !!! Ехо: - Hello- ello- llo- o . А Українець каже : - Та хіба це гори ? У нас у горах ехо 3 години тримається. Американець? - Ну поїхали подивимося. Вилазять вони на Говерлу і Українець: - В Карпатах москаль !!! Луна: Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? Де москаль !? *** У стаpого бандеpівця питають: — Діду у тебе патpони є? — Hема, хлопці. — Діду, а пістолет є? — Hема, хлопці. — А кулемет є? — А ось чого нема, того нема! *** Пливе баржа по чорному морю під Українським прапором, а за нею женться русський торпедний катер. Котер 100 вузлів, баржа тікає - 100 вузлів, катер 150, баржа 150, катер 200, баржа 200. Москалі кажуть стійте нічогоо не буду, ну і баржа зупинілась, москалі, а 250 можете, капітан баржи вниз Миколо ми 250 можемо, Микола можемо. Москалі, а вы 300 можете, капітан Миколо 300 можемо? Микола ні не можемо у москалів ласти позлітають. ***

Дзвінок. Путін знімає слухавку.
- Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіславова! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
- Хорошо, Миша. Это важная новость. А большая у Вас армия?
- Ну, зараз… (рахує) Я, Влодко, сусід Стефко і всі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
- Должен признаться, Миша, что у меня в Армии 100 тысяч человек, которые только ждут моего приказа.
- Холєра ясна, я зара вам віддзвоню.

(за якийсь час)…
- Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас
приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
- Должен сказать тебе, Миша, что после последнего нашего разговора я
увеличил армию до 200 тысяч человек!
- Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.
(за якийсь час)
- Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
- Неужели? Очень жаль. А почему это вы вдруг передумали?
- Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили,
і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних.

***

Судилися єврей та українець. Судді дали 15 років.

***

Їде гуцул на автівці, на повній швидкості. Дивиться Даішник стоїть. Не тормозить, думає, а не гріх, як зіб’ю, бо то москаль-москалем. Збив. Завіз тіло на цвинтар, дає старому гробареві пляшку оковитої, каже:
- поховайте вуйку, бо воно вистрибнуло саме на дорогу, я їй-богу, не винний.та чо ж не поховаю,синку.
Так і домовились. Їде далі гуцул. Ше одного такого збив, приїжджає з тілом на цвинтар, дивиться, гробар за столиком сидить, вже фляжку допиває. Гуцул кладе трупа на землю, каже:
-слава Йсу. Дід обертається
- слава навіки!
- а шо, діду, закопали того?
- та закопав..
- та як закопали, як во він лежит.
- йой, синку, забув видно. Старий вже я. Зара закопаю.
Гуцул подякував і пішов.
В ДАІ б’ють тривогу:
шо ета такоє! Гдє наши люді? Паєхать, правєріть!
І послали одного. Приїжджає, дивиться, всюди тихо, темно,тільки на цвинтарі лямпа хитається і чути як гробар лопатою цьвьокає.
Приходить на цвинтар,дивиться, а старий лопатою землю прихлопує на свіжій могилі.
Підходить до гробаря і каже:
- ізвінітє, а што ета ви так позна тут дєлаєтє?
Старий гуцул обертається, замахується лопатою і б’є що є сили:
- ТА ТИ КУРВО ВЛЯЖЕШСЯ НИНІ ЧИ НЄ? ? ? ! !

***

Створив Господь мавпу. А тодi дивиться - ні, людина все ж краще.
Ну, збирає вiн усiх мавп i каже: щоб до завтра менi людьми стали!
Ну, мавпи цiлу нiч хвости вiдрiзали, голились, зрештою, прокидається Господь - краса!
Живуть люди у бiлих хатах iз вишневими садочками, хрущi над вишнями гудуть i т.д. Але що це? Деякi мавпи все ще у лiсi по деревах стрибають!
Ну, вiн як гримне на них: “Я Господь ваш, я вас створив, як ви смiєте не пiдкорятись словам моїм?!”
Мавпи перелякались, поховались у кущах, аж тодi найсмiливiша вилазить i каже забуханим голосом:
“А мы па-украински не панимаем!”***

В москалів в усіх анекдотах про українців українці скупі і злі. А в українців в анекдотах про москалів москалі зазвичай мертві…

***

Першокласник кримської школи приxодить після уроків додому, та й мовить домашнім по-українськи:
- А в нас в школі всі уроки тепер та по-українськи ведуться. А ще сьогодні після занять ми анкету заповняли, то я в графі національність написав, що я  yкраїнець.
Всі очі вилупили…а батько й каже:
-Гаваріш, что yкраінєц тєперь? Ну-ну…Значіт завтра поєдєш в школу не на лєгковушке, а на автобусе, как всє бaндеровци єздят. Понял?
А дідусь і собі:
-А в школу внучєк на завтрак я тебе дам нє 5 долларов,а 1 грівну.Как в украінском банкє,1 к 5-і.Харашо?
А мати:
-Ну вот сейчас Ми будєм кушать осетрінку с крабамі,каторую дядя с Дальнєго вастока прівєз,а Ти будєш кушать картошку,как украінци.Харашо?
Сидять всі їдять…А мати знову,підморгуючи до всіx з усмішкою,та й каже:
-Ну што синочєк,как оно,xарашо бить украінцем,а-а-а?
А той мовчазно так, насуплено та й каже:
-Я…я всього тільки як годину українець, а як вас москалів вже ненавиджу..

 

*** 

 

Зустрічаються двоє жидів.- Куди йдеш?- Вла-вла-вла-вла-вла-штовуватись ди-ди-ди-ди-ктором на-на-на-на-на телебаченні!- Ну, успіху тобі!Через тиждень.- Ну, як, вже працюєш?- Та-та-та-та-та ні! - А-а-а-а-а-а-а-а-нтисеміти і бандерівці навколо!

 

***

 

Прийшов дід до священика на сповідь. - Святий отець, грішний я! - І в чому твій гріх, син мій? - Під час Другої світової війни я ховав у себе в підвалі єврея. - Hy, це не гріх, а навпаки - свята справа! - заспокоїв його священик. - Але я змушував його платити мені за постій, - додав дід. - Так, це, звичайно, не добре, але адже і ти ризикував собою, син мій!- Дякую вам, святий отець, але в мене ще одне питання. - Яке? - Чи повинен я сказати йому, що війна вже закінчилася?

 ***

Ішов москаль із муштри та й зупинився у бабки, а та якраз вареників наварила.
От москаль їсть-їсть та й питає:
- А как же ано празиваєтся?
- Ат, - каже бабка, - жери мовчки собі!
Попоїла москалина, аж пальчики облизала, а тоді:
- Хараши, бабка, тваі жеримовчки, жаль толька, што малавата!

***

Йдуть два куми по дорозі, коли - Вжик!.. - їх обганяє мотоцікліст без голови.
Глянули куми один на одного з подивом та йдуть далі. Коли знову - Вжик!.. - мотоцикліст також без голови. Знову здивувались куми та йдуть далі. В третій раз - Вжик!.. - знову мотоцикліст та знову без голови. Тоді один й каже:
- Слухайте куме, шо це робиться - нічого не розумію?
- Мабуть, куме, вам треба косу на інше плече перекласти...

* * *

Летять на літаку німець, француз та росіянин.

Німець висовує руку із ілюмінатора, через 20 секунд втягує назад і каже:
- Над Німеччиною летимо.
- Чому?
- А бачите вся рука чорна - це дим із заводів Рура.
Через півгодини француз проробляє те ж саме, через хвилину втягує руку і каже:
- Над Францією пролітаємо.
- Чому?
- Відчуваєте, рука парфумом пахне.
Через годину росіянин висовує руку в ілюмінатор і в ту ж секунду втягує назад.
- Ба! А ось і Росія-матінка.
- Але як ти так швидко визначив?
- Годинник поцупили…

***

— Куме!!!
— Га?
— Хто там у тебе верещить?
— Та, москаля спіймали, вбивати будемо!
— То я прийду допоможу, щоб швидше було!
— Приходь, але швидше не треба! Хіба ж ми стаханівці?!

***

Вірменське радіо питають:

- Скажіть, як назвати сина, якщо тато - єврей, мама - українка і обоє націоналісти?
- Ізяслав.

***

Проходить змагання трьох країн на найкращого грабіжника - Росії, Англії, США. Спочатку дали змогу показати свою майстерність Американцям, все як положено - багато охорони біля сейфа. Запустили Американців на 5 хвилин, коли час закінчився пішли перевіряти - Американці украли переважно техніку, різні компи. Так само і вийшло з Англійцями, правда вони вкрали тільки різні коштовності. Накінець запускають Росіян - через дві хвилини після того як запустили їх, охорона чує грубий чоловічий голос
- Іван, а обойі сдірать?

***

Львів. В салон автобуса заходить вуйко, дивиться в кутку сидить негр у вишиванці. Вуйко ошелешений підходить до нього і питає:
- Синку, ти хто?
- Я? Українець!
- А я тоді хто?
- Не знаю… З вигляду - або жид, або москаль.

 

***

Украiнець пiд час снiданку (кава, круасани, хлiб, масло i джем) бачить москаля, який жуючи жвачу, сiда бiля нього. Наш хлопець iгноруе його, але москаль все одно першим почина розмову. Москаль: Вот вы, украинцы, едите хлеб полностью? Українець: Звiсно. Москаль: (пiсля взриву великого пузиря) А мы нет. В России, мы только едим мякоть. Корку мы собираем в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в круассаны и затем продаем. Москаль задоволено посмiхаеться, в той час коли українець мовчки далi iсть свiй снiданок. Москаль: Вы едите джем с хлебом? Українець: Звiсно. Москаль: (пропускаючи жвачку крiзь зуби) А мы нет. В России, мы едим только свежие фрукты, затем собираем кожуру, семечки и качаны в специальный ящик, перерабатываем, превращаем в джем и продаем Украине. Украiнець мовчки ставить чашку з кавою на стiл: А ви сексом займаiтесь в своiй Росiї? Москаль посмiхаючись: Конечно. Укрaiнець: А що ви робите з презервативом пiсля використання? Москаль: Выбрасываем, конечно. Украiнець: А ми нi. В Украiнi, ми збираемо iх в спецiальну скриню, розплавляемо на жуйки продаемо в Росію!