Власники, які як вони самі говорять, «поєднують багату фантазію, бізнесову жилку і натхнення від історії міста».

У Україні немало ресторанів і кафе, які радують відвідувачів не лише хорошою кухнею, але і цікавими інтер'єрами. Але безумовний лідер як по кількості так, і по якості концептуальних кафе — Левів.

У «Мазох-кафе» офіціантки разом з меню приносять кандали і застібають їх на руках і шиї відвідувачів. Це містечко присвячене засновникові мазохізму, письменникові Леопольду фон Захер-Мазоху, що жив в місті. «Непристойне» кафе, скляні двері якого зроблені у вигляді замочної щілини, напхане атрибутами сексуальних розрад, а меню начинене афродізіакамі: м'ясною нарізкою «Хотіти і могти», супом «Стояк на твій смак», морозивом «Інколі ліпше лізати». І ще пару штрихів: на телеекранах йде нарізка засідань Ради, а разом з рахунком ви отримуєте удари батогом, втім, не такі вже і сильні — офіціанти грають, але не переграють.

А ось «Під золотою розою» можна «по-єврейськи» торгуватися за вартість обіду — в меню ціни просто не вказані, і лише від ваших талантів залежить сума, яку ви залишите в цій кнайпі. З прикольних блюд цієї кафешки — короп «Галичина обітована», деруни «тель-а Львів», форшмак «Від вуйця Шльома». Відвідувачам омивають руки з глека і дають капелюх з пейсами.

 Рухаємося далі. Як на вашу думку виглядає вхід в «масонський ресторан»? До речі, його створили також на честь земляків — австрійські масони відкрили свого часу у Львові ложу. Відвідувачам відкриває двері чоловік в домашньому халаті, за його спиною старенький чорно-білий телевізор, радянський холодильник, обідній стіл. Конспірація відповідно секретній організації. А ось в обідньому залі вже все чинно і благородно, там навіть туалет зроблений у вигляді трону. У напівтемному передпокої серед мерехтливих свічок швейцар в

фартусі і білосніжних рукавичках видає такий же "прикид" усім чоловікам-відвідувачам (жінки не можуть бути членами "ложі" тому їм це не положено). По інтер'єру закладу, прикрашеного циркулями, молоточками, трикутниками з усевидющим оком можна вивчати історію найзагадковішого ордену вільних каменярів». Ціни тут і справді «масонські»: за миску борщу — 133 грн. і 533 грн. за стейк. Це найдорожча ресторація Галичини. Втім, надхмарна вартість блюд — частина гри: клубна картка дає знижку 85% і остання цифра в ціні відкидається.

У Львові є ще кафе в трамваї, ресторан "Криївка" в стилі землянки воїнів УПА, та ресторан-музей гасових ламп. Така кількість закладів з родзинкою пояснюється просто — у всіх одні і ті ж власники. Вони як самі говорять, «поєднують багату фантазію, бізнесову жилку і натхнення від історії міста».

Улетний фастфуд в Харкові: літаки з пивних банок і ложок

В центрі Харкова є незвичайна їдальня — «Ситий Льотчик», де під стелею підвішені винищувачі. Факт сам по собі цікавий, але для більшої краси пробоїни в їх крилах залатані ложками, а кількість підбитих ворогів відмічена сердечками. Власне, хвіст ворога, зроблений з пивних банок, стоїть так, немов він врізався в підлогу. Поруч кружляє чавунна праска з алюмінієвими крилами-ложками. І над всім цим — розшиті кольорами пропелери. «Чому авіаційна тематика? Ну, по-перше, давно хотілося пограти в національну авіацію, таку, з підручних засобів, як в анекдоті про збори в колгоспі: «а давайте накупимо хванери, побудуємо ераплан і відлетимо до такої-то матері», — розповідають дизайнери. — По-друге, історія Харкова прописана двома асами: Валентиною Грізодубової і Іваном Кожедубом».

Партизани всіх міст об'єднуються за келихом

У нашій країні є декілька закладів, які збудували свій антураж довкола ВВВ. «Бандерівський» ресторан «Кріївка» у Львові стилізований під схрон часів ОУН-УПА. Відвідувачів зустрічає повстанець з «шмайссером» наперевагу і запитує пароль («Слава Україні» — «Героям слава»), вичисляючи, чи не «москаль» ти або «комуняка». Говорять, що одного дня гість з північного сходу необережно запитав у «швейцара»: «Что вы говорите?», и тот, передернув автомат, выпустил очередь холостых патронов. Закончилось тем, что участники «конфликта» выпили по стопочке «мировой». В заведении, украшенном портретами Бандеры, карикатурами антисоветского содержания, копиями плакатов времен войны и оружием, на туалете висит объявление: «Времено не работает, москали перекрыли не только газ, но и воду». Посетителям подают в военных мисках отварной язык «Взяти язика», домашнюю колбаску «Змарніла втіха партизанки», жареных карасей «Москалики п’яні» и мороженое с фруктами «Цнотлива розвідниця».

Під Києвом же існує ресторан з прямо протилежною ідеєю. «Партизан» барвисто і весело розповідає про радянських воїнів. Його візитна картка — танк, в якого замість башти пивна бочка, на мармурового Аполлона повішений «шмайстер», пивні келихи у формі скляного чобітка. Один з девізів ресторану: «Партизан, будь бдителен, но весел и общителен ». Тут можна замовити справжню «партизанську їжу», приготовану на вогнищі.

А ось в миколаївському «Бункері» половина залу обвішана атрибутикою солдатів вермахту, половина — радянською. І це регулярно приводить до «військових дій» — клієнти подшофе раптом починають задиратися один до одного: «А чого це ви під фашистським прапором сидите?!» Тому біля цього бару завжди чергує наряд міліції.

Як байкери Удо «розкодували»

У донецькому «Байкерс-барі» до стелі підвішені мотоцикли, столики — залізні бочки з вмонтованими телеекранами, а сидіння до них — муляжі жіночих ніг. Особливе місце — тир, де стріляють по фашистах. Попадання в мішень приводить в дію механізми, і розставлені уподовж стіни фігури починають рухатися: сильний солдат і його бойова подруга стогнуть на ліжку, грамофон грає бравурний марш, а честь влучному стрільцеві віддає сам Гітлер.

З'явився цей заклад завдяки тому, що власники захопилися байками і вирішили зробити місце для зустрічі друзів. Але заходять сюди не лише байкери, але і заїжджі рок-музиканти. Говорять, що екс-вокаліст Accept Удо Діркшнайдер славиться нелюдимістю, і одного дня, прийнявши запрошення в «Байкерс», попросив окрему кімнату. «Але ми на свій страх і ризик посадили його в загальному залі. І фанати «розкодували» Удо. Він з посмішкою роздавав автографи і фотографувався з тими, що всіма бажають», — говорить директор бару Дмитро Обуховський.

Комунальне свято

Скуштувати ностальгію на смак можна в столичній «Комунальній квартирі». На стінах залів килими, старі фото. У «спальні» поряд з круглим столом стоїть бабусине ліжко з горою подушок, на ній навіть можна полежати. Є галерея кришок від унітазів в коридорі. Салати під стать — скажімо, салат «В гостях в Рабіновіча» (оселедець під шубою). Бажаючі можуть прокотитися на комунальному самокаті.

Космічне і гастрономічне

«Спочатку мене в цьому кафе вколисувало, але потім звикся і отримав море задоволення», — розповідає киянин Михайло. Заклад, про який йде мова, «Транс-форс», розташований не на палубі теплоходу, а в кінокомплексі. Головний «елемент дизайну» — 35-метровий екран заввишки 4 метри. По ньому показують фільми, зняті так, немов камера встановлена на тарілці, що літає. «НЛО» стартує з Санкт-Петербурга (ідея розроблялася в РФ), пролітає над європейськими столицями, крутить над Антарктидою, приводнюється в океані. Похитування на хвилях настільки реалістичне, що у новачків крутиться голова, а постійні відвідувачі уникають столиків в першому ряду.

Ще одна особливість цього лаунж-кафе — «електронні офіціанти», замовлення робиться за допомогою моніторів, розташованих на столах. За допомогою цих же моніторів можна брати участь у вікторинах. Столики змагаються, хто швидше вибере правильну відповідь з чотирьох можливих.

«Кафе-труну» можуть знов побудувати для японців і Гіннесу

У Трускавці 1,5 роки тому відкрився бар, який претендував на звання найоригінальнішого не лише у нас в Україні, але і в світі. Кафе «Вічність» зробили у формі труни, де уздовж столиків стояли вінки і труни, але вже у натуральну величину. Меню прикрашали: салат з молодої капусти «9 днів», сало з часником «Зустрінемося в раю», курка «Забальзамована».

Більшість жителів ідею різко засудило, але знайшлися і ті, хто захотів відзначити в «Вічності» весілля, мов - любов до труни. Але дружина господаря кафе добра не дала, злякалася, що під фатою заховані ікла вампірів. Також відмовляли і тим, хто, пообідавши, просився полежати в труні. Історія кафе в Україні закінчилася, коли з'ясувалося, що власник не оформив належним чином всі документи, а тут і ресторатор з Підмосков'я підвернувся.

Він його придбав. Нині, як говорить автор ідеї Степан Піряник, кафе хочуть зареєструвати в Книзі рекордів Гіннеса. Якщо відео і фото буде недостатньо, гігантську труну зіб'ють знову. А ще до майстрів з Трускавця звернувся бізнесмен з Японії з питаннями, чи можна зробити таку ж же для його країни. Наші столяри не проти, і зараз обговорюються деталі операції.

Ще один заклад, який, наробивши шуму зник, — знаходилося в Львові і носив назву «Антикризова кнайпа». Дрібну здачу видавали насінням, «коронною» стравою були сухарі. Полиці прикрашали консервацією, макаронами, самокрутками і валютою в 3-літрових банках, мовляв, там її тепер надійніше тримати. Офіціанти ходили в костюмах а-ля звільнені «банкір» і «біржовики». Кафе відкривали як тимчасове, стебноє — рівно на 80 днів, мовляв, саме після цього криза закінчиться. На жаль, цього не сталося, але в кафе тепер сувенірний магазин.

Офіціанти обслуговують на висоті 50 метрів і одягають в гамівну сорочку

Ліван: «літні барикади» і кухар в хакі. На півдні Лівану, де особливо активне радикальне угрупування «Хезболла», є кафе під назвою «Плюшки і гармати» (Buns and Guns). Гасло закладу — «Бутерброд може вас убити», а в меню блюда «Калашников», «бомба-бургер» і ін. Готує їх кухар, на якому замість білого халата, — камуфляж.

Латвія: обід на операційному столі. У столиці Латвії Ризі є кафе Hospitаlis, стилізоване під клініку. Столи — операційні, крісла — стоматологічні. Є зал з гамівними сорочками, і «бульйон божевільного» доведеться їсти з ложечки. Також в меню — «роздавлені мізки», «видалений апендикс». Замість ножів — скальпелі.

Від Бельгії до ЮАР: столик висить в повітрі годину. Ідея цього кафе народилася в Бельгії, але незабаром такі заклади з'явилися ще в 16 країнах світу. Майданчик із столом, офіціантом і гурманами за допомогою крану піднімають на висоту 50 метрів. Обід триває всього одну годину, але платформу опускають лише після оплати всіх рахунків.